В Росії відбуваються дивовижні речі, логіка яких погано вписується в реальність. Країна – батьківщина ідеології Чучхе — КНДР тепер рекламується на центральних телевізійних каналах. Це та сама країна, в санкціях проти якої брала участь Росія.
А тепер несподівано країна ізгой під керівництвом ненормального Кім Чен Ина стала стратегічним партнером і військовим союзником.
І тепер пропагандисти, які ще відносно недавно розповідали про КНДР, як про зовсім відсталу країну, країну з тоталітарним режимом, заспівали зовсім інші пісні.
Тепер вони називають КНДР «бідною, але гордою країною», хваляться широкими дорогами, на яких практично немає автомобілів, розповідають про квіти, які ростуть на головній площі Пхеньяна.
Особливо пропагандисти розповідають про наявність у КНДР великої кількості зброї. Забуваючи при цьому сказати, що ця зброя дуже низької якості і основна її маса — це репліки на застарілу радянську зброю.
Про якість північнокорейських артилерійських снарядів можуть розповісти учасники СВО. Снаряди вибухають у стволах, снаряди не долітають до цілі або далеко перелітають ціль. В одній партії важко знайти снаряди з однаковими характеристиками.
У КНДР існує тотальна цензура, а державна пропагандистська машина працює так, що громадяни цієї країни навіть не зовсім розуміють, наскільки погано вони живуть.
Про це російська пропаганда замовчує і продовжує лити в уми своїх глядачів помиї про «бідну, але горду країну». Адже потрібно якось виправдовувати візити Путіна до Кім Чен Ина, який практично випрошував військову допомогу у КНДР.
Так, стоп… нам весь час розповідають, що ВПК працює на повну силу, що всього вистачає. А потім з’ясовується, що головний геостратег їде до всесвітнього ізгоя за військовою допомогою. Щось тут не складається в єдину картину. Хоча рекламна картинка головного оплоту ідеології Чучхе виходить барвистою. Може нас теж ведуть до Чучхе? Там – національний лідер і у нас нацлідер. Там він веде народні маси, і у нас він веде народні маси. Якісь криваві масовики-затійники.